Заборони соцмереж для дітей не замінять безпечний дизайн платформ
IEEE Spectrum пояснює, чому вікові заборони соцмереж мають доповнюватися безпечним дизайном платформ і захистом даних дітей.
Обмеження доступу дітей до соціальних мереж саме по собі не гарантує їхньої безпеки онлайн: потрібні контроль за дизайном платформ, захист приватності та розвиток цифрової грамотності. Таку оцінку наводить IEEE Spectrum у матеріалі про нові вікові обмеження, які запроваджують або планують запровадити різні країни.
Франція схвалила законодавство про заборону соцмереж для дітей до 15 років. В Австралії протягом кількох тижнів після запровадження подібної заборони платформи обмежили доступ до 4,7 млн акаунтів користувачів віком до 16 років, повідомив місцевий регулятор eSafety. Водночас через два місяці, за даними компанії з батьківського контролю, TikTok і Snapchat усе ще використовував кожен п'ятий австралійський підліток до 16 років.
Нові вікові обмеження
Індонезія у березні ввела механізм захисту дітей, який забороняє особам до 16 років мати акаунти на платформах, віднесених до високоризикових. Уряд Великої Британії оголосив про намір заборонити соцмережі для користувачів до 16 років, запровадити нічні обмеження за замовчуванням для 16- і 17-річних та поширити правила захисту дітей на ризиковані функції штучного інтелекту.
17 вересня Європейська комісія запропонувала EU KIDS Act. Ініціатива передбачає заборону соцмереж для дітей до 13 років, встановлення 15 років як мінімального віку для самостійного відкриття акаунту в ЄС, а також вимогу до платформ доводити, що їхні сервіси відповідають віку користувачів і є безпечними за задумом.
Перевірка віку та захист даних
Автор матеріалу звертає увагу на суперечність між віковою верифікацією та приватністю. Для підтвердження віку можуть використовувати документи, дозвіл батьків, перевірки через магазини застосунків або оцінювання віку за обличчям. Однак такі способи відрізняються точністю, доступністю та рівнем захисту даних, а системи оцінювання віку за обличчям можуть помилково визначати як дітей, так і дорослих.
Серед можливих рішень названо технології, що дозволяють підтвердити досягнення вікового порогу без розкриття особи чи дати народження: докази з нульовим розголошенням, верифіковані цифрові облікові дані W3C і вікові сигнали на рівні пристрою. Водночас для їх застосування необхідні перевірки безпеки, спільні стандарти, незалежний нагляд і чіткі обмеження щодо зберігання даних.
Увага до функцій платформ
На думку автора, регулювання має бути спрямоване також на механізми, що формують ризики: рекомендаційні алгоритми, непрозору модерацію, збір даних і функції на кшталт нескінченної стрічки, автовідтворення, серій використання, позначок про прочитання та постійних сповіщень. Як приклади безпечнішого дизайну наведено приватні акаунти за замовчуванням для неповнолітніх, вимкнену геолокацію та зрозуміліші налаштування персоналізації рекомендацій.
Матеріал також наголошує, що вразливі, ізольовані, люди з інвалідністю та ЛГБТК+ підлітки можуть залежати від онлайн-спільнот, якщо не мають іншої підтримки. Тому обмеження доступу, за цією оцінкою, мають супроводжуватися розвитком модерованих некомерційних просторів для спілкування та участі молоді.
