У США створили мікроб для переробки марсіанського ґрунту на біопластик
Pioneer Labs створила мікроб sPL.001, який може рости на імітації марсіанського ґрунту та виробляти біопластик.
Неприбутковий біотехнологічний стартап Pioneer Labs з міста Емерівілл у Каліфорнії розробив генетично модифікований мікроорганізм sPL.001, здатний рости на штучно відтворених марсіанських ґрунті, воді та повітрі й виробляти біопластик. Як повідомляє Space.com, дослідники розглядають технологію як можливий крок до використання місцевих ресурсів під час майбутніх пілотованих місій на Марс.
Марсіанський реголіт містить речовини, потенційно корисні для земних форм життя, однак у ньому є токсичні перхлорати та солі, які ускладнюють ріст більшості організмів. Раніше для вирощування рослин на Марсі пропонували промивати ґрунт, доставляти добрива із Землі або використовувати гідропоніку. У Pioneer Labs вважають, що такі підходи складно масштабувати через витрати часу й коштів.
Адаптація до марсіанських умов
Для створення sPL.001 науковці взяли земні мікроорганізми, що можуть виробляти біопластик, і поступово піддавали їх дедалі ближчим до марсіанських умовам. Зрештою мікроби набули стійкості до токсинів, характерних для марсіанського ґрунту. Біопластики вже застосовують на Землі, зокрема для компостованих стаканчиків і ниток для 3D-друку; на Марсі їх пропонують використовувати як матеріал для будівництва житла.
Генеральна директорка Pioneer Labs Еріка ДеБенедіктіс зазначила, що на Марсі є багато сировини для життя, а поживні речовини наявні в необробленому реголіті. Водночас вона наголосила: випробування проводили на хімічно точних імітаціях марсіанських матеріалів, створених на основі даних марсоходів із кількох локацій, а не на реальному ґрунті з Червоної планети.
Біореактор і захист від поширення
Для виживання sPL.001 потрібен перемішуваний і підігрітий біореактор, який захищатиме його від екстремальних температур, радіації та розрідженої атмосфери Марса. Також мікроорганізм потребує обробленого повітря з ацетатом як джерелом азоту, оскільки концентрація азоту в звичайній марсіанській атмосфері надто низька. Він не є фотосинтетичним і не здатен самостійно виробляти поживу.
В іншому дослідженні команда припустила, що такі обмеження не дадуть мікробу вижити поза біореактором і зменшать ризик забруднення Марса інвазивним організмом. Незалежний фахівець із репарації ДНК з Університету Редінга Семюел Маккі назвав правдоподібним сценарій, за якого адаптовані або відредаговані мікроби не виживають поза контрольованим середовищем.
