Система Paper2Agent перетворює наукові статті на ШІ-агентів
Paper2Agent перетворює наукові статті на ШІ-агентів, які відповідають на запитання та застосовують методи досліджень до нових даних.
Дослідники представили систему Paper2Agent, яка перетворює наукову статтю на спеціалізованого ШІ-агента, здатного відповідати на запитання про роботу, застосовувати її методи до нових даних і взаємодіяти з агентами інших досліджень. Як повідомляє Nature, автори називають такого агента віртуальним відповідальним автором статті.
Як працює система
Paper2Agent отримує основний текст дослідження, програмний код, набори даних та інші матеріали. Цю інформацію розміщують на цифровій платформі MCP server. Після цього команда ШІ-агентів самостійно створює інструменти, які дають змогу використовувати описані у статті методи на нових даних, і також додає їх на сервер.
Науковці можуть підключитися до сервера за допомогою обраної великої мовної моделі та спілкуватися з агентом звичайною мовою. За словами співавтора дослідження, комп'ютерного науковця Стенфордського університету Джеймса Зоу, такий підхід може допомогти переосмислити, яким буде наукове знання в майбутньому.
Тест на моделі AlphaGenome
Команда випробувала технологію на науковій роботі, що представила AlphaGenome — ШІ-модель для прогнозування властивостей послідовностей ДНК, зокрема їхнього впливу на експресію генів. Paper2Agent створила агента для цієї статті приблизно за 45 хвилин, а обчислювальні витрати становили 14 доларів США.
Під час початкового тестування агент із майже безпомилковою точністю відповідав на запитання з генетики. Він також перевершив інші провідні біомедичні ШІ-агенти, яким надали доступ до тієї самої статті й поставили ті самі запитання, зокрема систему Biomni.
В іншому завданні агент мав пояснити зв'язок між зміною однієї «літери» ДНК і «поганим» холестерином. Він визначив ген, відмінний від причинного гена, вказаного в оригінальній роботі про AlphaGenome. Зоу зазначив, що дані AlphaGenome про генетичні варіанти підтримують обидві гіпотези. На думку авторів, це демонструє можливість переоцінювати опубліковані висновки без розроблення цілком нових експериментів.
