Шість біологічних проривів, які не відзначили Нобелівською премією

Science News виокремило шість визначних досягнень у біології, автори яких не отримали Нобелівської премії з фізіології або медицини. Серед них — встановлення ролі ДНК як носія спадкової інформації, дослідження пам’яті, відкриття стовбурових клітин, механізмів клітинної сигналізації, функцій гліальних клітин та розшифрування геному людини.

Видання зазначає, що відзнаку могли оминути через недооцінку значення роботи, суперечки, обмеження щодо кількості лауреатів або смерть науковців: Нобелівські премії посмертно не присуджують.

ДНК, пам’ять і стовбурові клітини

У 1944 році Освальд Евері разом із Коліном Маклеодом і Макліном Маккарті показав, що саме бактеріальна ДНК є матеріалом, який передає спадкові властивості. Водночас Нобелівську премію 1962 року за встановлення структури подвійної спіралі ДНК отримали Джеймс Ватсон, Френсіс Крік і Моріс Вілкінс. Евері помер 1955 року.

Бренда Мілнер у 1957 році опублікувала дослідження пацієнта Генрі Молайсона, відомого як H.M. Після операції з видалення частини гіпокампа він не міг запам’ятовувати нові події, але міг удосконалювати навички виконання фізичних завдань. Це допомогло розмежувати пам’ять про події та процедурну пам’ять. У 2014 році Мілнер розділила премію Кавлі з Джоном О’Кіфом і Маркусом Райхлом; того ж року О’Кіф отримав Нобелівську премію за дослідження ролі гіпокампа в навігації.

Джеймс Тілл, Ернест Маккаллох і їхній аспірант Енді Бекер 1963 року вперше продемонстрували існування стовбурових клітин. Вони пересаджували опромінені клітини кісткового мозку мишей та встановили, що вузлики в селезінці, які складаються з різних типів клітин крові, походять від однієї клітини. Нобелівську премію за роботи зі стовбуровими клітинами згодом, у 2012 році, отримали Джон Гердон і Сін’я Яманака.

Сигнали клітин, глія та геном людини

Клітинний біолог Тоні Посон дослідив домен SH2 у білках і встановив, що він зв’язується з фосфорильованим тирозином. Це пояснило, як після надходження зовнішнього сигналу запускається ланцюг взаємодій білків усередині клітини. Його дослідження також відкрили напрями для вивчення та лікування хвороб, пов’язаних із порушеннями клітинної сигналізації, зокрема раку й діабету. Посон помер у 2013 році у віці 60 років.

Нейробіолог Бен Баррес розробив методи очищення окремих типів клітин мозку та довів активну роль гліальних клітин. У 2005 році він виявив, що сигнали астроцитів критичні для формування синапсів, а в 2007 році показав участь астроцитів і мікроглії у видаленні непотрібних синапсів. Баррес помер 2017 року у віці 63 років.

Шостим проривом видання називає міжнародний проєкт із секвенування геному людини, розпочатий 1990 року. У червні 2000 року публічна команда та компанія Celera Genomics оголосили про створення робочих чернеток геному, а 2001 року опублікували їх у журналах Nature і Science. Проєкт геному людини подав завершенішу версію 2004 року, хоча прогалини в послідовності продовжували заповнювати й надалі.