Серіал Керрі Майка Фленегана отримав схвальну рецензію
Ars Technica схвально оцінив серіал «Керрі» Майка Фленегана для Prime Video, відзначивши гру акторів і зміни в сюжеті.
Восьмисерійне переосмислення роману Стівена Кінга «Керрі» для Prime Video, створене Майком Фленеганом, вдало оновлює класичну історію, хоча має одну суттєву сюжетну проблему. Таку оцінку новому серіалу дає Ars Technica.
Проєкт вийшов до 50-річчя екранізації Браяна Де Пальми 1976 року. У центрі сюжету — Керрі Вайт, школярка з телекінетичними здібностями, яка зазнає цькування однолітків і домашнього насильства з боку релігійно фанатичної матері.
Нове прочитання персонажів
У версії Фленегана Керрі, яку зіграла Саммер Г. Гауелл, до смерті батька навчалася вдома та майже не контактувала із зовнішнім світом. Вона виявляється здібною ученицею, любить читати й випереджає однолітків у навчанні, але не готова до жорстокості сучасної школи. Приниження в роздягальні, де її знімають на мобільні телефони, стає одним із ключових епізодів серіалу.
Роль матері героїні, Маргарет Вайт, виконує Саманта Слоян. Рецензентка зазначає, що серіал робить цей образ складнішим: Маргарет показана не лише як жорстока релігійна фанатичка, а і як вдова, яка любить доньку, проте намагається контролювати її життя через страх. Директор школи Генрі Ґрейл, якого грає Меттью Ліллард, і шкільний психолог Пітер Мортон також отримали докладніше розкриття, ніж у попередній кіноадаптації.
Зміни у сюжеті
Фленеган повернув до історії деякі елементи роману, яких не було у фільмі Де Пальми. Серед них — каміння, що падає на будинок родини Вайт, а також формат свідчень очевидців: події в серіалі переривають відеоінтерв’ю тих, хто пережив трагедію.
Водночас автор серіалу суттєво розширив надприродну складову. Зокрема, він вводить групу жінок із надприродними здібностями, яку очолює Аделаїда у виконанні Кейт Сігел, та персонажку Еммаліне, що спершу постає подругою Керрі. Саме ці зміни рецензія називає головним недоліком адаптації.
На думку Ars Technica, Гауелл переконливо переосмислює роль, яку в екранізації 1976 року зіграла Сіссі Спейсек. Видання також відзначило роботу Слоян, Лілларда та розширений погляд Фленегана на теми віри, контролю, насильства й втрати невинності.
