Пересаджені серця змінюють біологічний вік відповідно до віку реципієнта

Пересаджені серця змінюють біологічний вік відповідно до віку реципієнта

Дослідження показало, що пересаджені серця можуть змінювати біологічний вік відповідно до віку реципієнта.

Пересаджені серця можуть змінювати свій біологічний вік відповідно до віку людини, яка отримала орган: молоді донорські серця швидше старіли в організмах старших реципієнтів, а старіші — набували ознак омолодження в молодших. Такі результати отримала група дослідників під керівництвом Джессі Поганіка з Гарвардського університету в Бостоні.

Як повідомляє Nature, роботу оприлюднили на сервері препринтів bioRxiv, тобто вона ще не пройшла рецензування. Дослідники вивчали біологічний вік як показник накопиченого клітинного ушкодження.

 

Експерименти на мишах

 

Науковці пересаджували додаткові серця мишам трьох вікових груп: тримісячним, однорічним і віком від півтора до приблизно 1,67 року. Тварини зберігали власне серце й водночас жили з трансплантатом. Через чотири—шість місяців після операцій команда відібрала зразки тканин.

Дослідники проаналізували рівні метилування ДНК приблизно у 320 тисячах генетичних ділянок. Ці зміни пов’язані зі старінням клітин. Біологічний вік пересаджених сердець наближався до віку організму-реципієнта: молоді органи в старших тварин демонстрували прискорене старіння, а старі серця в молодих — ознаки відновлення.

 

Дані про трансплантації людям

 

Команда також дослідила 11 історичних випадків трансплантації серця в лікарні Brigham and Women’s Hospital у Бостоні, для яких були доступні зразки біопсії. Різниця у віці донора та реципієнта становила від 8 до 24 років, коли старші серця пересаджували молодшим людям, і від 38 до 50 років — коли молодші серця отримували старші пацієнти.

За словами Поганіка, у людей виявили такий самий ефект, як у мишей: трансплантовані серця набували біологічного віку нових господарів. Аналіз електронних медичних записів сотень реципієнтів через рік після операції показав, що частота серцевих скорочень, товщина задньої стінки серця та здатність до фізичного навантаження були пов’язані радше з віком реципієнта, ніж донора. Водночас не всі функціональні показники відповідали цій закономірності.

Автори припускають, що результати можуть свідчити про можливість ширшого використання донорських органів від старших людей. Нині зазвичай рекомендують використовувати серця донорів віком до 45 років, хоча також розглядають старших донорів без ознак значної ішемічної хвороби серця.