Моделювання поставило під сумнів роль комет у зародженні життя на Землі

Моделювання поставило під сумнів роль комет у зародженні життя на Землі

Моделювання показало, що органічні молекули з комет здебільшого не пережили б зіткнення із Землею.

Нове комп’ютерне моделювання показало, що комети навряд чи могли доставити на Землю складні органічні молекули, необхідні для передбіотичної хімії. Дослідники дійшли висновку, що під час зіткнення з планетою такі сполуки здебільшого випаровувалися через надто високу швидкість комет і кут їхнього входження в атмосферу.

 

Молекули не витримують удару

 

Як повідомляє Space.com, роботу очолив планетолог Річард Анслоу з Інституту астрономії Кембриджського університету. Команда використала сучасні симуляції формування та еволюції комет, їхніх орбіт, взаємодії із земною атмосферою та надшвидкісних зіткнень із поверхнею планети.

Як індикатор долі складних органічних речовин науковці розглядали ціаністий водень. Цю сполуку часто виявляють у кометах; її також зафіксували в міжзоряній кометі 3I/ATLAS. За розрахунками, щоб органічні молекули пережили удар, швидкість зіткнення мала б бути меншою за 15 кілометрів на секунду.

 

Астероїди та хімія ранньої Землі

 

Дослідники встановили, що комети зазвичай рухаються швидше та входять в атмосферу під надто крутим кутом. Навіть у рідкісних випадках виживання молекул їхня кількість, за оцінкою авторів, була недостатньою для суттєвого внеску в передбіотичну хімію.

Анслоу зазначив, що такий сценарій неможливо остаточно виключити, однак він вимагав би винятково рідкісного поєднання швидкості, кута зіткнення та подальших хімічних процесів. Альтернативами вчені називають утворення необхідних сполук безпосередньо на Землі або їхнє надходження з астероїдами. Зразки з навколоземного астероїда Бенну, доставлені місією OSIRIS-REx, містили всі будівельні блоки РНК.

Моделювання також вказує, що на Марсі органічні речовини з комет мали б дещо вищі шанси пережити зіткнення завдяки тоншій атмосфері та слабшій гравітації. Результати дослідження опублікували 28 жовтня в журналі Scientific Reports.