Міське озеленення не зупиняє занепад сільських територій
Дослідники пропонують планувати міста і сільські райони як єдину систему, щоб зменшити втрати земель, води та населення.
Автори публікації закликали розглядати міста та сільські території як єдину систему під час екологічного планування. На їхню думку, озеленення міст і природоорієнтовані рішення не компенсують втрату населення, родючих ґрунтів та екосистемних послуг у сільській місцевості, від якої залежать міські центри.
Як повідомляє Nature, до 2050 року в містах житимуть 67% населення світу. Водночас від 1950-х років у світі покинули до 400 млн гектарів земель, а до половини пасовищ вважаються деградованими. Зростання міського попиту на продовольство, воду та біомасу посилює вилучення ресурсів за межами міст.
Відтік людей і ресурсів
Дослідники виокремили три взаємопов’язані потоки, що спричиняють занепад сільських районів: демографічний, земельний та екосистемний. Працездатні люди переїжджають до міст у пошуках вищих доходів, після чого в селах скорочуються послуги й інфраструктура. Землі змінюють призначення під впливом міського попиту, а вода, біомаса та інші екосистемні послуги надходять із периферії до великих агломерацій.
У матеріалі наведено приклади Іспанії, Японії та Бразилії. В Іспанії близько 4 тисяч із приблизно 8 тисяч муніципалітетів мають менш як 13 жителів на квадратний кілометр. У Японії 744 із 1729 муніципалітетів у звіті 2024 року віднесли до групи ризику значного скорочення населення. У Бразилії 2022 року в фавелах та інших міських громадах жили 16,4 млн осіб, або 8,1% населення країни.
Пропозиція для планування територій
Автори пропонують підхід Geo-STEP, який поєднує географічну науку, технології, інженерію та практику. Він передбачає біофізичну оцінку територій, спільне планування землекористування, води, вуглецю та робочих місць, а також науковий моніторинг і інженерні втручання.
Як приклад у статті названо проєкт консолідації ярів поблизу міста Яньань на Лесовому плато в Китаї. Програму розпочали у 2011 році; вона має відновити понад 2600 квадратних кілометрів сільськогосподарських земель. Там ґрунт зі схилів переміщували до ярів, облаштовували дренажні канали й дамби, висаджували рослини та застосовували супутникове зондування, ґрунтові дослідження і гідрологічні моделі. За оцінкою авторів, це сприяло збереженню ґрунтів, зменшенню стоку та підтримці місцевого виробництва продовольства.
