Хірург Джозеф Белл став реальним прототипом Шерлока Холмса

Шотландський хірург і викладач Единбурзького університету Джозеф Белл став одним із головних реальних прототипів Шерлока Холмса, створеного Артуром Конан Дойлом. Про життя лікаря та його внесок у розвиток судової медицини розповідає медична історикиня Ліндсі Фіцгарріс у новій біографії Sleuth-Hound: The Case of the Real Sherlock Holmes, пише BBC News.

Конан Дойл навчався у Белла, коли був студентом-медиком. Хірург мав репутацію людини, здатної визначати професію пацієнта, його звички та можливі хвороби ще до розмови — за мозолями, плямами на одязі, ходою чи іншими дрібними ознаками. Один із таких випадків, коли Белл встановив маршрут пацієнта за глиною на його чоботах, письменник використав у романі «Знак чотирьох».

Не лише літературний образ

Фіцгарріс наголошує, що схожість Белла з Холмсом не вичерпувалася його спостережливістю. Він був емпатійним лікарем, дбав про пацієнтів і сам виховував трьох дітей після смерті дружини під час пологів. За словами авторки, Конан Дойл знав Белла насамперед як свого викладача, тому переніс у художнього героя найбільш помітну рису лікаря — його здатність до дедукції.

Сучасники письменника також упізнавали в Шерлоку Холмсі його наставника. Зокрема, Роберт Луїс Стівенсон у листі до Конан Дойла запитував, чи не став прототипом персонажа «наш старий друг Джо Белл».

Робота над кримінальними справами

Белл співпрацював із поліцейським хірургом Генрі Данканом Літтлджоном, який викладав судову медицину в Единбурзі та був одним із піонерів дактилоскопії й судової фотографії. Разом вони працювали над резонансними кримінальними справами Шотландії XIX століття, проводили розтини та виступали в суді.

У книжці Фіцгарріс описано, зокрема, справу Джессі Кінг, яку авторка називає «baby farmer» — жінкою, що брала гроші за влаштування дітей до інших родин. Белл і Літтлджон досліджували останки немовляти та давали свідчення у справі. Історикиня пояснює, що така практика виникала в умовах бідності, відсутності контрацепції та законних процедур усиновлення.

Ще одна описана справа стосувалася Юджина Шантрелля, якого засудили й стратили за вбивство дружини Ліззі. Фіцгарріс вважає, що Белл міг працювати над розслідуванням разом із Літтлджоном: слідство встановило отруєння опіумом, дослідивши сліди блювоти на нічній сорочці жінки. Авторка зазначає, що роль Белла в ранніх справах не завжди можна документально підтвердити, адже він часто працював непублічно.

Для дослідження Фіцгарріс використала щоденник Белла, який його родина не оприлюднювала понад століття, а також листи, матеріали судових процесів і архівні документи.